Історія справи

Постанова ВАСУ від 10.06.2015 року у справі №800/134/15
Постанова ВСУ від 01.12.2015 року у справі №800/134/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ справа № 800/134/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Веденяпіна О.А.,

Зайцева М.П.,

Лосєва А.М.,

Цвіркуна Ю.І.,

та секретаря Бруя О.Д.

позивачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника відповідача - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5

до Президента України Порошенка Петра Олексійовича

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановила:

У квітні 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до Вищого адміністративного суду України з адміністративним позовом до Президента України Порошенка П.О., в якому просять:

- визнати протиправною бездіяльність Президента України Порошенка П.О., що полягає у невиконанні тривалий час та у розумні строки своїх повноважень відповідно до статті 106 Конституції України щодо призначення 3-х Членів Ради Національного банку України з 18 грудня 2014 року і до цього часу;

- зобов'язати Президента України Порошенка П.О. виконати свої повноваження відповідно до статті 106 Конституції України щодо призначення 3-х членів Ради Національного банку України.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначили, що станом на день подання позову, за квотою Президента України у складі Ради Національного банку України перебуває чотири особи, тоді як має бути сім осіб, і відповідно, Президент України повинен призначити своїм указом ще трьох осіб за своєю квотою для належного виконання своїх повноважень, зокрема, повністю сформувати склад Ради Національного банку України.

При цьому, на думку позивачів, у зв'язку із непризначенням трьох членів Ради Національного банку України, не здійснюється належним чином контроль за проведенням грошово-кредитної політики, внаслідок чого кожному з позивачів завдано матеріальної шкоди через здешевлення національної валюти - гривні.

Позивачі у судовому засіданні підтримали вимоги позовної заяви та просили її задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засідання надав пояснення, аналогічні письмових заперечень, поданих ним через канцелярію суду, в яких просить у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали даної адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 106 Конституції України Президент України призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України.

Статтею 10 Закону України «Про Національний банк України» врегульовано, що до складу Ради Національного банку входять члени Ради Національного банку, призначені Президентом України та Верховною Радою України.

Президент України призначає сім членів Ради Національного банку шляхом видання відповідного указу.

Президент України звільняє призначених ним членів Ради Національного банку шляхом видання відповідного указу, в якому мають бути зазначені підстави для звільнення.

Аналізуючи зміст наведених норм чинного законодавства, що регулюють питання призначення членів Ради Національного банку, вбачається, що жодним законодавчим актом України не встановлено строків призначення членів Ради Національного банку з моменту звільнення попередніх членів цієї Ради.

При цьому, згідно статті 11 Закону України «Про Національний банк України» засідання Ради Національного банку є правомочними за наявності не менше десяти її членів. Рішення приймаються простою більшістю голосів від загальної кількості присутніх на засіданні членів Ради Національного банку. Кожний член Ради Національного банку має один голос.

З матеріалів справи вбачається, що на даний час у складі Ради Національного банку наявні 12 осіб, і відповідно, з огляду на вимоги статті 11 Закону України «Про Національний банк України» засідання Ради є правомочними і члени Ради не позбавлені можливості здійснювати контроль за проведенням грошово-кредитної політики.

Крім того, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не входять до кола осіб, на яких поширюються правовідносини, пов'язані з призначенням членів Ради Національного банку, оскільки Указ Президента України про призначення на посаду члена Ради є актом індивідуальної дії та відповідно стосується особи, яка призначається на цю посаду.

Поряд з цим, згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, у випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), з урахуванням встановлених судом обставин.

Отже, виходячи з аналізу наведених правових норм, призначення до Ради Національного банку України є дискреційним повноваженням Президента України.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши докази, які були досліджені в судовому засіданні, позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання бездіяльності протиправною задоволенню не підлягають, оскільки Президент України не допускав протиправної бездіяльності та діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а порушень прав, свобод та інтересів позивачів в даній сфері, встановлено не було.

Керуючись статтями 18, 159 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

постановила:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова підлягає перегляду Верховним судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев

А.М. Лосєв

Ю.І. Цвіркун